Разделы библиотеки
Роксоляна - Осип Назарук - Глава II «Ой битим шляхом килиїмським, Ой диким полем ординським…» Читать онлайн любовный романВ женской библиотеке Мир Женщины кроме возможности читать онлайн также можно скачать любовный роман - Роксоляна - Осип Назарук бесплатно. |
Роксоляна - Осип Назарук - Читать любовный роман онлайн в женской библиотеке LadyLib.Net
Роксоляна - Осип Назарук - Скачать любовный роман в женской библиотеке LadyLib.Net
Назарук Осип ФаддеевичРоксоляна
Глава II «Ой битим шляхом килиїмським, Ой диким полем ординським…»А мала се бути остання ніч Настуні в її ріднім домі і – одна з останніх на рідній землі. Вона немов прочувала се. І якось докладно оглядала свою скромну, дівочу кімнатку, одиноке вікно котрої виходило на луг над Липою. Переглянула ще раз свій слюбний одяг і свої річі, які мала забрати до Львова. Деякі відкладала, щоб забрати їх при слідуючім побуті в Рогатині. Між відлеженими річами були й дві повісті, які перечитала найменше двадцять разів: «Повѣсть о Китоврасѣ» і «Повѣсть дивна о царѣ Соломонѣ». Заснула пізно і тільки півсном. І снилось їй, як хтось співав уривки весільних пісень:
Хоч Настя була веселої вдачі, але ся переломова хвиля в її життю настроювала її так поважно, що встала як у памороці. Якась неозначена дрож розкоші й страху, дивної боязні перед чимсь невідомим наповняла все її єство. Рух весільних гостей ще збільшував її неспокій. Успокоїлася аж перед самим виходом з дому до церкви, коли вже була зовсім одягнена до слюбу. Вінчати молодят мав о. Іоан, стрик Настуні зі Львова. Вже було з полудня, як вийшли з дому й попрямували до церковці св. Духа. В хвилі, коли Настуня з дружбами станула на першім деревлянім східці церкви, сталося щось страшне. Що саме сталося, в першій хвилі ніхто з учасників весілля не здавав собі справи. Вони тільки почули оподалік крики. Уривані, проразливі крики. Всі занепокоїлися й заметушилися. Та й почали інстинктивно оглядатися за місцем укриття. Втім скричав хтось: – Татаре йдуть! – Алла-гу! – залунали дикі крики вже в улиці і з боків. Весіллє вмить розлетілося серед страшного переполоху. Кождий скакав, куди міг. Хто в сад, хто між будинками, хто в шуварі недалекої річки Липи. Настуня вискочила з-між своїх дружбів і хопилася свого судженого. Хвильку обоє стояли перед створеною й освітленою церквою, мов задеревілі. На хвильку пустилися йти в церкву, мов під опіку св. Духа. А потому вибігли й пустилися бігти в сад. Але вулиця була вже заповнена татарськими їздцями. Вони з диким криком перли наперед. Густі гриви й хвости їх негарних коней, «бакематів», досягали землі. Багато весільних гостей було вже в їх руках – на арканах. На оболоню за садом теж видно було татар, що уганялися за поодинокими людьми то на конях, то пішки. Рев худоби долітав з цілого передмістя. Тут і там блимала пожежа. То татаре підпалювали виграбовані доми передмість Рогатина. Міста ще не мали в руках. Там лагодилися до оборони. Чути було грання труб і биття в дзвони, мов на пожар. Під навалом жаху Настуня зімліла і в своїй білій слюбній сукні з вінком на голові впала на порошній дорозі. А Стефан прикляк біля неї… І світ затьмився обоїм. Глава II |
Предыдущая страница | Следующая страница |
|